Ця виставка завжди очікувана як серед мистецької спільноти, так і серед громадськості столиці. Хоча б через те,що вона має чітко окреслену програму і з першої своєї появи у 2004 році присвячується відродженню національного історичного жанру,на який, як відомо, було накладено тоталітарною владою табу. І ось вже маємо восьму бієнале «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників», цього разу присвячену 100 – річчю проголошення незалежності Української Народної Республіки.
Близько 300 робіт 180 учасників зі всієї України зібрали виставкові зали Будинку художника Національної спілки художників України. На висвітлюється вся наша історія від найдавніших часів – Трипільської культури, скіфського періоду, Давньоруської держави і аж до нинішньої війни проти російської агресії.
Прикметно, що, як і на попередніх , активну участь у ній беруть викладачі Київського інституту декоративно – прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, відомі майстри живопису і скульптури.
Дві свої скульптурні роботи представив народний художник України, доцент кафедри художніх виробів, кераміки і скульптури Микола Білик – «Легенда Маруся Чурай» та погруддя «Гетьман Іван Мазепа»,останню разом із сином Назарієм, теж уже відомим майстром .
У диптиху заслуженого художника України Костянтина Могилевського бачимо світ знаменитого фільму «Тіні забутих предків» із портретом незабутнього Івана Миколайчука, не менш знаної стрічки того ж легендарного Сергія Параджанова «Колір граната».
«Портрет Володимира Прядки» – народного художника України, лауреата Шевченківської премії Наталії Литовченко.
Заслужений діяч мистецтв України, доцент кафедри монументально – декоративного живопису Наталія Литовченко у принті з розпису зали пленарних засідань Верховного суду України «1У Універсал Центральної Ради від 22 січня 1918 року» відтворила дух того періоду та історичну постать Михайла Грушевського. Створена у 2000 році робота набула нині нового звучання.
Старший викладач кафедри живопису Василь Копайгоренко у живописних роботах «Кузьма і Дем’ян – небесні ковалі» та «Амазонка» відтворює такий близький йому світ міфологічної давнини українського народу.
Образ ще одного викладача інституту, заслуженого діяча мистецтв України Василя Чебаника, як і його колеги Володимира Прядки, відтворений у портреті молодого митця Р. Петрука з бароковою назвою «Батько Абетки щирої мови української Василь Чебаник». Сам відомий митець, вочевидь, теж причетний до створення портрета, бо вказаний як співавтор.
Ну й, звісно, одним із найпомітніших, якщо так можна сказати, брендів цієї масштабної історичної експозиції є портрет «Останній гетьман Павло Петрович Скоропадський» заслуженого художника України, в.о. ректора нашого інституту Оксани Полтавець – Гуйди.
«Художнього осмислення особистості гетьмана у вітчизняному образотворчому мистецтві до нинішнього часу,здається, не було,- сказала директор Музею гетьманства Галина Ярова.-Принаймні, в нашому музеї, до слова, єдиному в Україні, де є окрема зала , присвячена цьому видатному діячеві, немає портрета Скоропадського. Чимало зображень Павла Петровича є в діаспорі і то не дивно, бо за радянської влади його ім’я було під забороною. На щастя,збереглося багато фотознімків, є навіть кінохроніка, де зафіксовано Скоропадського. Є два томи спогадів. Тому портрет Оксани Полтавець – Гуйди дуже на часі. Художниці вдалося відтворити аристократичну,владну людину,державника, портрет струменить потужною енергетикою і спокоєм. Гетьман переконаний у власному виборі. А ми знаємо , який то був буремний період. З радістю взяли б його в музейну експозицію».
Відомий науковець і письменник, доктор історичних наук Арсен Зінченко зазначив,що за 25 років Незалежності української держави образотворча інфографіка про раніше замовчуваних діячів нашої історії, національно важливі події суттєво примножилася, завдячуючи і цій виставці та подвижництву її організатора і натхненника, народного художника України Олександра Мельника.
Гетьман Скоропадський, без сумніву, неординарна, але й контроверсійна особистість. І добре, що і художники взялися за осмислення його образу. А початок, як на мене, покладено добрий,- додав він.
Варто зазначити, що чимало полотен присвячено видатній постаті українського монументаліста і педагога, чиє ім’я носить Київський державний інститут декоративно – прикладного мистецтва і дизайну, Михайлові Бойчуку, та його учням. Таким чином сучасні митці віддали данину пошани і пам’яті безневинно розстріляним у період сталінського терору художникам – подвижникам.