Переповнена гостями, студентами і викладачами новостворена галерея академії імені Михайла Бойчука, атмосфера свята – 4 квітня відкрилася виставка живопису «Полотно душі» старшого викладача кафедри монументально-декоративного живопису Романа Петрука.

Роман Петрук – молодий митець (йому немає ще й 30 літ) і наймолодший викладач нашого навчального закладу (працює більше року), але вже встиг завоювати любов і повагу студентів, авторитет серед  колег – педагогів. Це його перша виставка в стінах академії. Кажемо перша, бо до цього він мав їх чимало – всеукраїнських колективних і персональних, і завжди його твори були помічені та відзначені. Тож він також має і чимало нагород, серед яких – Державна премія імені М.І. Дерегуса в галузі образотворчого мистецтва.

Активне творче життя, педагогічна і громадська діяльність зробили його ім

я відомим, а творчість упізнаваною. Про це на відкритті експозиції говорили в.о. ректора академії, заслужений художник України Оксана Полтавець-Гуйда. лауреати Шевченківської премії, професори Володимир Прядка та Василь Чебаник, народний художник України Віра Баринова-Кулеба, перший проректор Національної академії  образотворчого мистецтва і архітектури Остап Ковальчук, завідуюча кафедри монументально-декоративного живопису Олена Осадча, доктор мистецтвознавства Дмитро Степовик та інші. Привітали Романа з мистецькою подією земляки з волинського краю.

Роман Петрук – випускник НАОМА, він з відзнакою закінчив Майстерню живопису і храмової культури народного художника України, академіка Миколи Стороженка і цим дуже пишається. Згодом ще три роки проходив асистентуру-стажування в НАОМА. Грунтовні знання і відданість своєму покликанню заклали міцну основу для творчих пошуків та експериментів.

Виставка засвідчила, що молодий митець  наполегливо виробляє свій творчий стиль, прагне зробити його яскравим і неповторним.  Експозиція  вражала продуманістю, виваженістю, з прагненням показати всі грані творчості. Переважали, і це всі відзначили, твори-портрети. Складний і не дуже популярний нині жанр образотворчого мистецтва. Молодий митець упевнено і майстровито шукає неординарних шляхів у відтворенні образів людей, з якими поруч живе і працює, тонко передає їх внутрішній стан, душевну напругу і почуття. А, відтак, ми бачимо наших сучасників – молодих і літніх, і, без перебільшення, наш непростий час, Україну.

Найперше, Роман пише тих, кого знає найкраще, найглибше. Це його бабуся, батько – мати, дядьки – тітки, племінниця. Мить лиця і тривалість парсуни.  Холоднуваті ,сказати б, небесні кольори  і теплота добра і внутрішньої краси в очах і виразах обличь – такий контраст створює запам’ятовуючі, виразні образи його полотен.  Портрети студентів, друзів, вчителів – наставників, як от, незабутнього Миколи Андрійовича Стороженка, можна сказати, духовного батька Романа, визначних митців Василя Чебаника, Василя Гуріна… Це, разом, духовне, родове дерево нашої Вітчизни – України, її духовний стержень.

На виставці митець представив і твори сакральні, і пейзажі, і на морську тематику…

А камертон експозиції – біле ягнятко, з безмежно добрим, довірливим поглядом на світ, на глядачів. Немов заклик і прохання до людей – відкрийте свої серця і душі добру і красі, бережіть і плекайте людяність.

Це, можна твердити, мистецьке і моральне кредо самого Романа Петрука – митця талановитого, щедрого, з великим творчим і духовним потенціалом.