Народився Павло Тичина 23 січня 1891р. в с. Пісках, Чернігівської області, в сім’ї сільського дяка (він же – учитель у «школі грамоти»).   Учився спочатку в земській школі, потім у чернігівській бурсі (фактичною платою за це навчання були співи малого Павла в монастирському хорі, – у хлопця виявились чудові голос і слух), згодом – у місцевій духовній семінарії. Друкуватися П. Тичина почав у 1912р., перша збірка віршів – «Сонячні кларнети» – датована 1918р. (фактично вийшла весною 1919р). Наступна книга його віршів — «Плуг» (1920). Одночасно з «Плугом» вийшов тоненькою книжечкою цикл віршів у прозі «Замість сонетів і октав», який був написаний, можна гадати, в 1918 р. Наступна збірка поезій П. Тичини – «Вітер з України» (1924). Павло Тичина – постать складної епохи, людина, чия творчість віддзеркалювала непрості часи, у які він жив і творив. Його любов до природи була такою сильною, що отриману в подарунок рушницю він ніколи не використав. Він володів сорока мовами, але не афішував цього. Його фанатична любов до української мови врешті-решт призвела до звільнення з посади міністра. Проте, це не зламало його духу. Молодий Тичина подарував Україні яскраву поезію, наповнену символізмом, музикою та світлом.