День слов’янської писемності й культури щороку святкують 24 травня. Це свято приурочують до дня вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – слов’янських просвітителів та провідників християнства.

Вперше День слов’янської писемності і культури було відзначено у 1863 році на честь 1000-річчя створення слов’янської абетки.

Слов’янська писемність була створена в IX столітті, приблизно у 862-863 роках. Кирило за допомогою старшого брата Мефодія створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки – глаголиця і кирилиця. Остання отримав свою назву на честь засновника. Кирилиця поширилась серед східних і південних слов’ян та стала основою багатьох сучасних слов’янських мов, в тому числі й української. Слов’янська абетка складалась з 38 букв, на неї Кирило витратив «три місяці і все життя, бо просвіщати народ без письмен його мови однакове, що намагатися писати на воді!»

Загалом Кирило й Мефодій переклали значну кількість книг, що стало передумовою започаткування слов’янських літературних мов і книжкової справи. Найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє (1057).

На основі кирилиці створені абетки слов’янських мов: української, білоруської, болгарської, македонської, сербської, чорногорської.

Використання кирилиці стало важливим практичним культурним досягненням. Цей крок зумовив розвиток національних мов і літератур та загалом культури. У слов’янській культурі розцвіла, набувши авторитету і визнання, милозвучна українська мова, багата і різноманітна художня та наукова література.

Послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія став український літописець Нестор, саме з нього, за даними дослідників, розпочалась писемна українська мова.