За традицією Національний історико-меморіальний заповідник (НІМЗ) «Биківнянські могили» спільно із студентсько-викладацьким складом нашої Академії проводять культурно-просвітницькі заходи, що присвячені пам’яті засновника нашого вишу Михайла Бойчука та репресованих художників-«бойчукістів». Так сталося і цього жовтневого дня. Студентки КДАДПМД імені М. Бойчука вирішили покласти до Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937 – 1941 рр. букет пишних осінніх хризантем. Мета – таким чином згадати про невинно убієнних співвітчизників.
Биківнянський меморіал, який відокремлений від столичного Лісового житлового масиву, нас зустрів печальним жовтневим вітром, що грав розлогим віттям у шумливому сосновому бору.
Захід відкрила заступник генерального директора з наукової роботи Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» Тетяна Шептицька. Вона охарактеризувала творчий шлях М. Бойчука у контексті естетичних пошуків початку ХХ століття та тих змін, що відбувались у тогочасному українському суспільстві. Тетяна Леонідівна зокрема нагадала, що школа Михайла Бойчука була унікальним явищем українського мистецтва ХХ століття, її представники шукали нових форм і методів у сфері живопису, прагнули повернутися до витоків української історії, традицій. Мета – надати національній автентиці загальносвітового звучання. На жаль, життєвий шлях Михайла Бойчука, а також його найяскравіших учнів і послідовників завершився трагічно за підступних дій катів з наркомату внутрішніх справ (НКВС) колишнього СРСР.
Старший науковий співробітник НІМЗ Тамара Бойко розповіла про життєвий шлях Михайла Бойчука і його значення для української і світової культури, акцентуючи увагу присутніх на тому, що засновник нашої Академії та його прихильники творили нове українське мистецтво, шукали нові форми, концепції і ідеї і саме через це були знищені комуністичною владою.
… Як неодноразово наголошували учасники заходу, життєвий шлях М. Бойчука та багатьох його найяскравіших учнів закінчився у катівнях колишнього наркомату внутрішніх справ СРСР, а їхні тіла за підступної методики приховування злочинів проти людства колишніми прихильниками тоталітарного режиму назавжди опинилися під віковічними деревами у прадавньому лісі.
Про те, що сталінські репресії означали не лише вбивство яскравих і талановитих художників, але й знищення цілої мистецької школи, зазначив і представник Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука Віктор Задворнов. Він наголосив на необхідності доносити правду про Великий терор до сьогоднішніх українців. В. Задворнов також окремо звернувся до присутніх на заході студентів нашої Академії із закликом вивчати ті дивом збережені крихти творчого спадку бойчукістів, переосмислювати і продовжувати їхні ідеї у власній подальшій творчості.
Культурно-просвітницький захід, присвячений пам’яті Михайла Бойчука та репресованих художників-«бойчукістів», продовжився заупокійною молитвою за невинно убієннними, яку відправили ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії о. Петро Жук та студенти означеної семінарії. Святий отець звернувся до присутніх з промовою, в якій зокрема зазначив: «Тоталітарний режим не сприймав кожного, хто думав, робив, творив не за радянськими ідейними канонами, де життя людини прирівнювалось до функціонування гвинтиків у механізмі великої державної машини. Представники цього режиму думали, що вбивство людини означає акт знищення її з віковічної пам’яті. Але вони глибоко помилялись. Вбивці загасили свічки таланту Михайла Бойчука і його соратників фізично, але життя митця не перебуває лише на фізичному рівні. І от сьогодні тих катів немає, тоталітарного режиму немає, а пам’ять про Михайла Бойчука і бойчукістів є невмиручою».
Захід закінчився покладанням квітів до братських могил Міжнародного меморіалу жертв тоталітаризму 1937-1941 років.
Віктор НОВОБІЛИЧ
