Колектив Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука висловлює щирі співчуття родині Оксани Аркадіївни Грудзинської!
Оксана Аркадіївна була Світлом, Вогнем, незгасною Зіркою на небосхилі українського мистецтва, яка ще світитиме на небосхилі багатьох життєвих доль, визначатиме напрями сучасного декоративного мистецтва і керамічного мистецтва зокрема!
Нехай Бог прийме її душу у Своєму Вічному Царстві та зігріє Своїм теплом!
11 січня 2024 року на 100 році пішла з життя заслужений художник України, член Національної спілки художників України Оксана Грудзинська.
Все життя мисткиня присвятила мистецтву. Вона ґрунтовно досліджувала українське народне мистецтво, його традиції та витоки. Власне вся її творчість базувалася на національній духовно-культурній спадщині, на популяризації та переосмисленні прадавніх українських традицій, які вона інкорпорувала у власні керамічні твори.
У 1990–2010 роках Оксана Аркадіївна викладала живопис на кафедрі кераміки Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, передаючи свій непересічний досвід молодим керамістам, що для нас є великою честю та пошаною. Під впливом її творчих настанов формувалося нове покоління керамістів, вільне від нав’язаного ангажованого совєтами мистецтва.
Оксана Аркадіївна була назвичайно талановитою мисткинею. Вона є автором багатьох керамічних творів, що прикрашають міста України, інтер’єри будинків та музейні експозиції. Її роботи неодноразово експонувалися на персональних виставках, численних презентаціях українського мистецтва.
Крім того, художниця проявила себе як неординарний монументаліст, виконавши ряд замовлень: оформлення фасаду павільйону «Тваринництво» на ВДНГ у Києві (1954), вестибюлю Національного музею українського народного декоративного мистецтва (1964), санаторію «Донбас» у Слов’янську (1967); майолікові панно «Історія зв’язку» в інтер’єрі Будинку зв’язку в м. Деражня Хмельницької обл. (1971); мозаїчні панно для механіко-металургійного технікуму в Києві (1972), рафінадного заводу в м. Суми (1982), палацу культури хімічного об’єднання «Азот» у Рівному (1979), ресторану в м. Кентау, Казахстан (1965); оформлення головного фасаду будинку культури Хоростківського цукрозаводу Тернопільської обл. (1970); інтер’єри заводу «Красное знамя» у м. Рязань, Росія (1985), будинку культури спиртового заводу с. Триліси Фастівського р-ну Київської обл. (1970-ті), бази відпочинку Запорізького металургійного комбінату на Бердянській косі тощо.
Одна з визначних монументальних робіт мисткині – декоративні панно у підземному вестибюлі станції метро «Хрещатик». Вони стали візитівкою не тільки київського метрополітену, але й української столиці в цілому.
Світла пам’ять про видатну художницю збережеться в серцях вдячних нащадків, які ще відкриватимуть у її творчості незбагненні глибини закодованих сенсів, семантичних ребусів, пов’язаних із правічними українськими культурними кодами.
