Художниця, дизайнерка, мистецтвознавиця. Катя Лісова (Katya Lisova) народилася у 1982 році в Києві. Закінчила з відзнакою Київський інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, факультет «Декоративно-прикладного мистецтва», за спеціалізацією «Художнє моделювання костюма». Педагоги з фаху Г. В. Забашта, Н. М. Дяченко-Забашта. Кваліфікація – художник декоративно-прикладного мистецтва. (2009). З 2019 року викладає в Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука. Працює в галузях художнього текстилю та цифрової графіки. Мистецтвознавиця дослідницького проєкту «Ukrainian Unofficial» (архів українського неофіційного мистецтва другої половини ХХ ст.).
Як зазначає мисткиня «протягом останнього року мені вдавалося говорити вголос про події в Україні, експонуючи твори на виставках у тому числі і за кордоном. В першу чергу мова йде про колажну серію «Сила пам’яті», яка присвячена містам та селищам, що постраждали у ході перших місяців війни. Серія налічує 16 робіт, які утворені з фрагментів світлин, що супроводжували хроніку вторгнення російських військ в Україну і старих фотографій мешканців регіонів, де відбулися або тривають бойові дії. Всі композиційні елементи «зшиті» зображеннями орнаментальних частин із традиційних вишитих рушників, а деякі з творів зображують цей насичений символами атрибут, який супроводжував людину від народження до смерті. Часто оздоба рушників перетворювалася на своєрідні послання, а їх суть залежала від подій з якими було пов’язане їх створення. Так, чи інак, цей предмет завжди мав зв’язок як з особистою історією, так і з категорією культурної пам’яті.
Власне, це твердження стало основним меседжем робіт, які розійшлися мережею інтернет, прозвучавши як плакати, що неодноразово експонувалися в межах різних проєктів, серед них: «Українські плакати воєнного часу» (Національний центр «Український дім», Київ, липень, 2022; Музей толерантності, Лос-Анджелес, США, листопад, 2022; Blue Bilding, Нью-Йорк, жовтень, 2022); «Плакат воєнного часу» (Академія образотворчих мистецтв у Вроцлаві, Польща, січень, 2023); «Концентрація волі» (Інститут проблем сучасного мистецтва, Київ, травень, 2023; Центр сучасного мистецтва М17, Київ, червень-серпень, 2023), «Світло переможе!» (120-й Осінній салон, Гранд-Аль в парку Ла-Віллет, Франція, Париж, січень, 2024)».
Також у лютому 2023 року в рамках проєкту «Плакати воєнного часу» за підтримки симпозіуму «BIRUCHIY contemporary artproject» відбулась персональна виставка плакатів у середмісті Запоріжжя, де було представлено понад 30 робіт різних серій, виконаних як в техніці цифрового колажу, так і векторної графіки. Майже всі експоновані роботи можна побачити у книзі «Плакати воєнного часу», яка вийшла друком у лютому 2024 року.
Пізніше цифрові колажі матеріалізувалися у текстильній версії, де друк на тканині доповнився ручною вишивкою. В такий спосіб зокрема втілилась серія «Темні часи», яка частково була представлена на спільній українсько-польській виставці «Вишите» в Бюро художніх виставок в Кельцях, Польща, листопад, 2023 – січень, 2024. Серед польських художників були: Мацей Александрович, Беата Єва Бялецька, Беттіна Бересь, Єва Ценяк, Івона Демко,
Моніка Дрозиньска, Малгожата Калиновська, Катажина Маркевич, Магдалена Москва, Лукаш Войтановський, Павел Жуковський. Україну представляли – Катя Лісова, Анастасія Подерв’янська, Олеся Трофименко. Куратори: Станіслава Захарко-Лаговська, Тетяна Ягодкіна.
За словами кураторів основною ідеєю виставки стало звернення до вишивки не як до техніки, а як художнього методу, який фокусується на емоціях. Виставка оприявнила різноманітність творчого методу використання традиційної техніки в контексті сучасного мистецтва та підкреслила причини, чому художників цікавить робота з голкою та ниткою, яка вимагає терпіння, навичок і часу.
Якщо польські митці у своїх роботах зверталися до широкого кола соціальних проблем, то українські – фокусували увагу на катастрофі війни в Україні. Леся Трофименко представила роботи із серії «Заміщення», де живопис поєднується з ручною вишивкою та торкається тем переосмислення радянського минулого та переживання травми війни, Анастасія Подерв’янська надала текстильні роботи, присвячені трагедіям Бородянки та Маріуполя, я експонувала текстильні роботи з вишивкою із серії «Темні часи». Ця серія з’явилась у період, коли росія намагалась занурити Україну у тотальний блекаут. Сакральні образи, що виринають із пітьми як фантоми, нашаровуються на фрагменти сучасних супутникових знімків українських міст або кадрів, понівеченого ракетними обстрілами ландшафту, комбінуються з фактурою срібної або золотої фольги, яку ми часто бачимо на знімках з фронтових операцій. Таке колажне поєднання наголошує на символах жертовності та оповідає про незламність духу українців, що торують свій шлях крізь морок війни.
Серед останніх подій, де глядачі могли побачити текстильні роботи із серії «Сила пам’яті» – виставка “Guardian Passage: The Power of Ukrainian Cultural Memory in the Face of War” (Охоронний хід: сила української культурної пам’яті перед обличчям війни), що пройшла в Центрі Вайзера з питань Європи та Євразії при Мічиганському Університеті та в галереї Центру Дудерштадт. Експозиція об’єднала керамічні інсталяції Ірини Бондаренко та мої вишиті роботи. Усі твори апелюють до знайомих образів традиційної української народної культури та наголошують на проблемі збереження найціннішого — культурної та історичної пам’яті.
