У Київській державній академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука з 30 жовтня – 1 листопада 2024 року у межах щорічної Міжнародної науково-практичної конференції «Михайло Бойчук: візія і місія» тривала виставка творів школи бойчуківців Сергія Колоса і Антоніни Іванової з приватної колекції Сергія Комберянова, президента Lean Institute Ukraine. На відкритті виставки Сергій Комберянов розповів про формування цієї унікальної колекції, про дослідження та атрибуцію творів, представлених в експозиції. Ця виставка масштабу Національного художнього музею України мала великий резонанс у культурно-мистецькому середовищі Києва.
Сергій Колос – яскравий представник школи Михайла Бойчука. Здобувши вищу освіту на філософському факультеті Університету Франца (нині – Львівський національний університет ім. Івана Франка), він продовжив навчання вже в закладах освіти мистецького спрямування в Європі. Спершу він вивчав мистецькі дисципліни в Академії красних мистецтв у Неаполі та Інституті мистецтв у Ніцці, а пізніше впродовж 1912–1914 років навчався живопису і рисунка у культовій приватній художній школі-майстерні словенського живописця Антона Ажбе в Мюнхені. У 1918 році, у тридцятирічному віці, Сергій Колос розпочинає навчання у новоствореній Українській академії мистецтв. Спершу він навчався в майстерні Василя Кричевського, згодом – безпосередньо у Михайла Бойчука. Після закінчення Академії Сергій Колос залишається працювати викладачем на робітничих підготовчих курсах. Він викладав рисунок, живопис і композицію.
Відомо, що Сергій Колос разом із бойчуківцями долучився до оформлення будівлі Київського оперного театру, а також до розпису Луцьких казарм. Крім того, художник майстерно володів візерунковим ткацтвом, килимарством та іншими спорідненими художніми ремеслами. Згодом Сергій Колос очолив текстильне відділення в Українській академії мистецтв, вже тоді перейменованій на Київський художній інститут. І паралельно він працював в експериментальних майстернях народної творчості на території Києво-Печерської лаври, які були реорганізовані в Київський художній технікум, а надалі в Інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука, а згодом – і в Академію Бойчука.
