«”Молитва за Україну: Квіти пам’яті у глибинах Чорного квадрата”. Захист. Жертовність. Допомога. Добро. Думаєте, що це кінець? Насправді, це початок. Кожна історія має передісторію і продовження. Наша історія твориться саме сьогодні – як у реальному житті, так і в мистецтві. Це важка історія, її складно переповідати, ще складніше створити роботу. Адже потрібно осягнути всією глибиною відчуття та почуття, пропустити крізь себе біль, страх, розпач, смерть… А як дивитися на тих багатьох, хто вже не з нами, – тих, хто помер?
Наша історія – це пам’ять про загиблих, це захист людства та шлях до нового. Нового в мистецтві, нового в житті – як у «Батька супрематизму» Казимира (Kazimierza) Малевича, з якого все почалося у сучасному мистецтві, у якого у цьому році ювілей – 145 років з дня народження. Чорний квадрат Малевича – наповнений тихою скорботою і нескореною мужністю. У цьому квадраті – враження, що торкає до глибини. У центрі – наша Україна, оточена квітами пам’яті за кожним, хто віддав життя за свободу.
Навколо України розквітла наша культура, традиції, голос предків із глибини нашої свідомості. Білий фон довкола чорного квадрата – це “ніщо”, але саме з нього народжується все. З’єднані єдиною метою, митці створили простір пам’яті, що сягає вічності, простір, де душі спочивають і квітнуть у нашій пам’яті.
Мистецтво через усвідомлення – бо лише найважчі часи породжують нове і незламне. Об’єднавшись, митці перетворили кожне “Я” на могутнє “Ми,” що здатне змінити перебіг історії. Це “Ми” стане майбутнім мистецтва, мистецтва нової доби, де кожен знову знайде своє “Я”, але вже набагато сильніше, глибше, вільне від страхів і вагань, як світло після темряви. Це не просто інсталяція – це живий меморіал. Кожен, хто входить сюди, приносить квітку та кладе її на чорне тло, де вона стає символом вічної пам’яті за загиблими. Ці квіти – як душі наших побратимів, наших дітей, тих, хто пішов, але продовжує жити в нашій пам’яті, як незгасний вогник у серці. Кожна квітка мовчки розповідає про подвиг і жертовність, нагадуючи, що навіть у найтемнішій глибині проростає життя, яке залишається з нами назавжди, як вічна присутність.
Цей Чорний квадрат – це пам’ять про геніального Казимира Малевича, а водночас розповідь про Україну, про її силу, її незламну культуру, її жертви. Це пам’ять про кожного, хто боровся за свободу цієї землі в різні часи, і особливо – сьогодні. У кожній квітці, покладеній на чорне тло, ми бачимо не тільки втрачене життя, а й незламну силу, яка живе і цвіте, залишаючи світу спадщину нездоланного духу і вічної пам’яті про тих, хто зробив цей світ кращим, заплативши найвищу ціну. Мистецтво через усвідомлення – це наш тихий, але гучний голос до всього світу, наша надія і спадок, що крізь століття буде берегти пам’ять, мужність і любов до рідної землі, до кожного, хто стояв і стоятиме на її захисті.
Відбулося Встановлення національного рекорду України Чотириста дванадцять митців, з 34 країн об’єдналися у одну мистецьку течію “Art through the awareness” – “Мистецтво через усвідомлення”, щоб підтримати Україну і її боротьбу шляхом інсталяції. Це початок нової хвилі світового авангарду. Ми зробили чорний квадрат 11.5 × 11.5 м, вперше у світі митці об’єдналися за ради однієї цілі, добра, справедливості, миру та спокою на усій землі. “Чорний квадрат” у межах перформансу став носієм безмовного, але потужного діалогу між творцем і людством.
Митці дали згоду бути частиною цього дійства, але у цей час вони були у своїх містах, своїх країнах, їх мовчазна присутність була у їх іменах, іменах що стануть історією, кожен з тих, хто у списку отримав диплом, ці дипломи полетять по світу несучи звістку про народження нового мистецтва, “Art through the awareness”, де не завжди важлива присутність, а важливо куди ти йдеш, що думаєш, що несеш.
Вже скоро будуть наукові онлайн конференції як мости між країнами, та форуми, де нашу інсталяцію представлять світу.
Процеси не змінити, механізм запущений, немає жодних страхів, лиш гнів і благодать добра, а ще печаль і сум, за тими хто не з нами. Коли лунала пісня і квіти понесли діти, одягнуті як Україна, як кожен з регіонів, у пам’ять тих, хто землю боронив, відчув, як защемило душу і сльози потекли, не тільки в мене, у кожного хто поряд був… », – зауважив куратор проєкту, народний художник України Володимир Козюк
