Із 13–14 листопада 2025 р. у Львівській національній академії мистецтв відбулася надзвичайно важлива наукова конференція «Дослідження мистецтва і мистецтво як дослідження», в межах якої порушувалися питання реформ освіти і науки та виклики для мистецьких академій, переосмислення місії закладів мистецького спрямування у часи збройної агресії рф проти України, місце українських академій мистецтв в європейському освітньому просторі, відповідність проєкту нових стандартів європейським підходам у мистецькій освіті, роль рисунка і живопису у формуванні критичного мислення у здобувачів освіти.

На конференції було окреслено основну проблематику, яка полягає в тому, що чинна методика оцінювання ефективності наукової діяльності не враховує мистецьких результатів, що суперечить європейській практиці, де мистецькі результати визнаються дослідницькими і є складовою державної атестації (Польща, Велика Британія, Німеччина). В українському законодавстві відсутнє нормативне визнання мистецьких досліджень і практик як рівноцінної форми наукової діяльності. Через це мистецькі заклади вищої освіти опиняються в нерівних умовах під час наукової атестації.

Ця проблема напряму залежить від місії мистецьких академій, які під час війни мають великий спектр завдань не лише у провадженні освітньої діяльності та підготовці фахівців, а й у формуванні національної безпеки та ідентичності, у збереженні національної пам’яті та духовно-культурної спадщини. Мистецька освіта наразі є спадкоємницею живої культурної спадщини, носієм як нематеріальної, так і матеріальної культурної спадщини. Загалом мистецька освіта є стратегічно важливою у державотворенні та означенні нових сенсів, у свідченні, зокрема у документуванні справжніх подій війни мовою мистецтва. Мистецькі академії є стратегічними ресурсами у формуванні візуальної ідентичності післявоєнної України і саме зараз вони формують образ майбутньої України. Тому вкрай важливо закріпити в законодавстві особливий статус мистецьких академій і визнати мистецьку діяльність нарівні з науковою.