Як оживає історія кіно? У старих кінокамерах, афішах, нагородах і речах, які пам’ятають створення знакових фільмів. 5 листопада 2026 року аспіранти Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука шукали відповіді на це запитання під час відвідування Довженко-Центру.

У Студійних фондах Музею кіно на них чекала зустріч із матеріальними свідченнями розвитку українського кінематографа, де кожен експонат не просто музейний предмет, а частина великої історії про людей, творчі пошуки та становлення національного кінематографу та анімації.

Екскурсію провела Марина Скирда, головний мистецтвознавець Музею кіно. Вона познайомила аспірантів із колекцією та розкрила історії, приховані за музейними артефактами, розповіла про видатних діячів українського кінематографа і анімації та про події, що вплинули на їх розвиток.

Особливої атмосфери зустрічі додала ставша вже, на жаль, звичною обставина – відсутність електроенергії. Та вона аж ніяк не завадила екскурсії, навпаки, перетворила її на особливий досвід. У напівтемряві музейні артефакти ніби відкривалися по-новому, а історії про минуле звучали ще виразніше, здавалося, сама атмосфера простору допомагала перенестися в інші епохи й відчути живу присутність історії. Іноді саме такі непередбачувані моменти додають зустрічам справжньої магії.

Це була нагода не лише побачити унікальні предмети, а й буквально доторкнутися до історії українського кіно – відчути зв’язок між минулим і сучасністю, простежити, як змінювалося кіно та анімаційне мистецтво, як формувалася його культурна цінність.

Знайомство з кіноспадщиною – це ще один крок до глибшого розуміння української культури. Такі досвіди надихають на нові дослідження, розширюють мистецький світогляд і нагадують, наскільки важливо зберігати та відкривати заново нашу культурну пам’ять.